Бій під Крутами

Бій, що відбувся 29 січня 1918 року на станції Крути, стоїть у ряді з багатьма кривавими трагедіями української нації. Ця історична подія вкотре доводить силу духу українського народу, його витривалість, мужність й готовність українців за будь-яку ціну відстояти свою державу у загарбника.
Відомо, що у бої під Крутами з українського боку участь взяло близько 600 студентів. Це були бійці сформованого Студентський куреня, що складався зі студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету, до яких доєдналися учні старших класів гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Студенти повинні були складати лише допоміжну частину.
Невелике українське військо протистояло ворогу, який налічував 6 – 7 тисяч більшовиків, а сам бій тривав 5 годин.
Точна кількість загиблих не відома досі. Деякі дослідники кажуть, що померло близько 250 бійців, сучасні оцінки – 70-100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.
За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 року тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі.Один підрозділ студентів, який відступав до Києва, заблукав у темряві та випадково повернув до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Спочатку хлопців жорстоко катували, а потім розстріляли. Пізніше цей трагічний момент описав український поет Павло Тичина у своєму вірші «Пам'яті тридцяти».
Хоробрість та самопожертва героїв Крут стала прикладом для багатьох захисників України. Через самовідданість Батьківщині, крутянців у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».